Зацікавило і це незвичне слово - Flexowritter (хоча з другою його частиною все зрозуміло - той, що пише, вірно?) і картинка:
Вийвилось, це комп'ютерна старожитність. Пристрій, що був до знайомих нам клавіатур, але вже не просто друкарська машинка.
Отже, принцип дії простий: інженер (бо мова йде про кінець 1950-х та початок 1960-х років) набирає текст чи машинні інструкції (програми) як на звичайній друкарській машинці, натискаючи на кнопки з літерами. До речі, "видющі" помітили - розкладка на цьому Флексорайтері - QWERTY, така, як і на сучасних клавіатурах. Так от, інженер набирає текст, а Флексорайтер у відповідь друкує їх на папері і пророблює дірочки у перфострічці, яку потім використовують для введення даних у ЕОМ (машини ТХ-0, Вихор, PDP-1). До того ж є відомості, що ця машинка мала безперечну перевагу: користуючись її механізмом зупинок і запусків, можна було перфорувати виправлення на стрічці, а не передруковувати цілі сторінки тексті.
На фото: інженери здійснюють введення даних в PDP-1 з перфострічки віддрукованої на Flexowritter.
Хто дізнається більше подробиць - пишіть у коментарі...
